Чому Іван Франко назвав п’єсу «Украдене щастя»?

Серед усіх п’єс І. Франка найвидатнішою є соціально-психологічна трагічна драма з сільського життя. У п’єсі «Украдене щастя» показано глибоку правду про гірку долю людей галицького села Ногуєвичі 70-их рр. 19 ст., поставлено питання про суспільно-політичні причини страждання народу.

В образі Миколи Задорожного Франко змалював галицького селянина трудівника. Михайла Гурмана жертвою шахрайських дій багачів і сільської адміністрації. Образ Анни – один із найяскравіших образів жінок-селянок. Він втілює чарівні риси жіночого характеру: душевне багатство, розум, вольовитість, чесність, щирість. Анна прямодушна і чесна людина, після тяжкої внутрішньої боротьби насмілилась самій собі признатися. Що жандарм Михайло для неї все. Обстоюючи право на щастя й любов, вона своєю поведінкою кинула виклик суспільству. Але, засліплена спалахом дівочих почуттів, Анна не зважила, що Михайло – це вже не той прямодушній сільський парубок, яким він був колись. У цьому її трагічна помилка, життєва безвихідь.

Усвідомлюючи свою правоту, Задорожній у своїй свідомості і людської гідності вступає у нерівну боротьбу зі своїм мучителем-жандармом. Микола Задорожній одважився підняти караючу руку на жандарма-напасника, який розбив його родинне життя. Але ж Михайло Гурман виступає у драмі не як жертва «злих людей», а як переслідувач, він переслідує невинного Миколу і його сім’ю. Озлоблений, він поставив собі за мету будь-що-будь «відкрасти» колись у нього украдене щастя. Нечесним способом Гурман усуває з дороги Миколу, часто немилосердний навіть у відносинах з Анною.

Деморалізуючий вплив військової казарми та безкарної жандармської служби зробили з Михайла жорстоку і немилосердну людину.

У цій п’єсі «Украдене щастя» ніхто з драми боротьбі не вийшов щасливим. Але трагедія, що відбулася в хаті Задорожних вразила всіх селян змусила їх замислитись: «Хто в тому винен?» Оптимістичний фінал вказує на необхідність шукати надійних засобів у боротьбі за щастя для всіх.